Анджей Антковяк, відомий польський актор, народився 14 жовтня 1936 року в Познані. Він був сином Леона А. та Марії. Однак ранні роки його життя відзначились випробуваннями, оскільки в 1940 році Анджей разом з батьками був депортований з Познані до Островця Свєнтокшиського. Там вони прожили до 1945 року, коли повернулися до Познані. Всупереч цим складним обставинам, Анджей був наполегливим і закінчив середню школу в 1953 році, пише сайт poznan-trend.eu.
Шлях до акторства
Отримавши атестат, Анджей Антковяк розпочав свою кар’єру як клерк у CPLiA (Центральному управлінні мистецьких та літературних об’єднань). Однак його справжньою пристрастю був світ театру. У 1955-1958 роках він відточував свою майстерність як студент драматичної студії під керівництвом І. та Т. Бирських у театрі ім. Зеромського в Кельцах. Саме тут почав розквітати його талант, підготувавши підґрунтя для блискучої акторської кар’єри.
Висхідна зірка у театральному світі
Театральний дебют Анджея Антковяка відбувся 21 жовтня 1958 року в театрі “T. Nowy” в Познані, де він зіграв роль пана Ф. у виставі “Zło krąży”. Цей дебют ознаменував початок чудової подорожі у світі театру. Протягом сезону 1958/59 років він демонстрував свій талант у різних ролях, у тому числі в ролі Журналіста у виставі “Wesele” у Польському театрі в 1959 році.
Від сезону 1959/60 до кінця сезону 1963/64 Антковяк прикрашав сцену Театру ім. Виспянського в Катовіце, де зіграв низку складних і різноманітних ролей. Серед його ролей – Конрад у “Дрезденських актах”, Морвич у “Вовках уночі” (1962), Лаерт у “Гамлеті”, Дюнуа у “Святій Жанні”, Ньютон у “Фізиках” (1963) та інші.
Після переїзду до Варшави Анджей продовжував зачаровувати глядачів своїми виступами, зокрема в ролі Ніка у виставі “Хто боїться Вірджинії Вульф?” у театрі Wspólczesny в 1965 році, де він продемонстрував неабияку акторську майстерність.
Роки в Польському театрі та ролі в кіно
Від сезону 1966/67 до 1 листопада 1978 року Анджей Антковяк був улюбленим актором Польського театру, зміцнивши свою репутацію універсального актора. Попри те, що його не завжди брали на найбільш підходящі ролі, його талант сяяв скрізь. Серед помітних ролей цього періоду – капітан Брассбаунд у “Перетворенні капітана Брассбаунда” (1967), головна роль у “Сулковському” (1968), лейтенант у “Жіночій школі” (1969) та Нєзнамов у “Невинно винуватому” (1971).
Кар’єра Антковяка продовжувала процвітати, оскільки він охоплював широкий спектр персонажів, демонструючи свій галантний, плавний і точний акторський стиль. Його образ Мазепи у фільмі “Мазепа” (1975) був особливо добре сприйнятий, охарактеризований як “по-юнацьки” та “чистий і благородний”.
Поза сценою Анджей Антков’як також залишив свій слід у світі кіно. Він залишив по собі незабутнє враження завдяки яскравим ролям у таких фільмах, як “Коханці з Марони” та “Вознесіння”. Його присутність на екрані додавала глибини та емоційності персонажам, яких він зображував.
Багатогранний талант, про який пам’ятають
Внесок Анджея Антковяка у світ польського театру та кіно згадують із захопленням. Його вміння плавно переходити від сучасних цинічних персонажів до романтичних героїв свідчить про його багатогранність як актора. Хоча деякі критики відзначали певну дистанцію у зображенні внутрішніх переживань персонажів, його талант і відданість своєму ремеслу були беззаперечними.
На жаль, кар’єра Анджея Антковяка обірвалася, коли він раптово помер 21 січня 1979 року під час виконання ролі в театрі ім. Ярача в Ольштині. Попри його передчасний відхід, його історія живе завдяки його незабутнім виставам і внеску в польський театр і кіно.
