У Познані була велика кількість кінотеатрів, які із задоволенням відвідували люди й за переглядом різних прем’єр відмінно проводили своє дозвілля. Одним із найпопулярніших був кінотеатр «Słońce», який вважався найбільшим у Польщі. Детальніше про його історію та розвиток поговоримо на poznan-trend.eu.
Відкриття кінотеатру, перші труднощі
Кінотеатр «Słońce» відчинив свої двері в далекому 1927 році. Він розташовувався у дворі прибуткового будинку №6 на площі Свободи, де раніше був кінотеатр «Pałacowe». Його засновником і власником був відомий познанський купець і депутат міської ради Стефан Каламайський. Після шести місяців будівництва, 20 грудня відбулося урочисте відкриття «Słońce», на честь цього глядачі дивилися польський німий художній фільм «Zew morza», музику до якого виконував оркестр. Ця кінокартина ознаменувала дебют Тадеуша Фієвського, одного з найвидатніших польських акторів, якому дісталася роль 10-річного хлопчика. Кінотеатр «Słońce» почав працювати ще в сприятливий час, коли кінематограф у столиці Великої Польщі розвивався разом із комерційним розвитком міста. Кількома роками раніше ситуація власників кінотеатрів була куди гіршою. Труднощі відбувалися через занадто високі податки, встановлені містом. Кожному власнику кінотеатру доводилося платити податок у 75% від вартості кожного квитка. Важливо зазначити, що у світі ця норма становила 5%-25%. У 1926 році це призвело до багатоденних страйків у Познані.
Особливості кінотеатру
«Słońce» був одним із найбільших і найсучасніших кінотеатрів міжвоєнного періоду в Польщі. Його площа становила 2500 квадратних метрів, а кількість місць на першому поверсі, балконах і ложах — 1600. Під час будівництва балкона в кінозалі використовували залізні конструкції — 9 елементів загальною вагою майже 100 тонн. Усередині встановили кондиціонери з електричним приводом, а по всьому кінотеатру проклали 27 кілометрів ізольованих кабелів. У коридорах і глядацькому залі підлогу оформили справжнім мармуром. Крісла були виготовлені новоорлеанською філією знаменитого концерну «Thonet-Mundus».
Величезну сцену освітлював величезний прожектор, а стеля нагадувала зоряне небо (зірки імітували запалюванням і гасінням лампочок, загалом приміщення освітлювали 3600 лампочок). Видимість була прекрасною незалежно від того, де перебував глядач. Фільми демонстрували за допомогою двох сучасних проєкційних апаратів. У залі було встановлено єдиний на той час у Польщі орган Вурлітцер, що видавав 2000 тонів, а також виділено спеціальне місце для хору. Під час показу німих фільмів музичний супровід забезпечував оркестр із дюжини музикантів під керівництвом Вінцента Кульчинського. Глядачі могли дивитися фільми з комфортом, оскільки в кінотеатрі було опалення та кондиціонування, а на випадок відключення електрики — власна електростанція. Будівництво кінотеатру обійшлося в один мільйон злотих.
Щодня кінотеатр відвідували натовпи глядачів. За перші пів року їх було близько 500 000 (у 1925-1926 роках населення Познані становило близько 220 000 осіб). Цьому багато в чому сприяв дуже хороший і різноманітний репертуар: крім успішних європейських і американських фільмів, тут також проводилися студентські та нічні покази авангардних фільмів. Відвідати «Słońce» спонукали виборчі рекламні кампанії (окрім кіносеансів, у кінотеатрі відбувалися патріотичні, вокальні, танцювальні та інші заходи). Рекламні листівки, безплатні квитки скидали з борту літака, що пролітав над містом. З листопада 1928 року кінотеатр «Słońce» також видав власний кінобюлетень (наклад 1 000 екземплярів), в якому, окрім іншого, друкувалася програма і були представлені профілі відомих режисерів та акторів.
Найуспішнішим фільмом, який транслювали в кінотеатрі в 1939 році, був американський трилер-драма «Zeznanie szpiega». За 10 днів прем’єри його подивилися 60 000 жителів Познані та додатково кілька тисяч солдатів. На таку високу відвідуваність вплинула глибока тема фільму, в якій йшлося про діяльність нацистських шпигунів в Америці та політичну ситуацію того часу. Після початку Другої світової війни кінотеатр перейшов в управління німців, які перейменували його на «DELI» (Deutsche Lichtspiele Posen) і заборонили полякам відвідувати кінотеатр. Тих, хто порушував цю заборону, відправляли в гестапо або табори для ув’язнених.
Крах після розвитку
Унаслідок військових дій на початку 1945 року будівля кінотеатру була практично зруйнована. Познанський архітектор Стефан Савицький у своєму описі стану будівлі «Słońca» зазначив, що вона дуже сильно постраждала від снарядів і вогню. Частина, що включає вхід, каси, фоє, сходи, постраждала менше. Дах був повністю зруйнований. Глядацька зала зі сценою і балконом була сильно пошкоджена, а всі установки знищені. Однак підвали збереглися у чудовому стані.
Після закінчення війни познанська влада вирішила відновити кінотеатр. Вартість реконструкції оцінювалася в 67 мільйонів злотих. Однак відновити будівлю і роботу кінотеатру не вдалося.
