Яскрава історія балетної трупи Великого театру в Познані сягає своїм корінням 1919 року, у часи зародження польської опери в місті. Зі скромним ансамблем з 13 осіб, включно з керівником, балет розпочав свій шлях з великого спектра різноманітних вистав. Керівництво переходило з рук в руки, від Міхала Кулеші до Романа Моравського та Яна Цеплінського, кожен з яких ставив різноманітні балети та розширював репертуар трупи. Далі на poznan-trend.eu.
Коротко про сам театр
Великий театр в Познані є дуже популярний серед місцевих жителів і здобув міжнародне визнання і славу. Великий театр ім. Станіслава Монюшка став відомим тим, що маючи багаті столітні традиції він продовжує розвиватись, приймаючи сучасні постановки та плекаючи молоді таланти. Його активна участь у таких проєктах, як OperaVision, має на меті зробити вистави доступними для глядачів у всьому світі. Такі зусилля принесли театру престижні номінації та нагороди, зміцнивши його позиції не лише в Польщі, але й на європейській театральній мапі.
Передвоєнна доба: вклад Максиміліана Статкевича
Період керівництва Максиміліана Статкевича з 1924 по 1939 рік є золотою добою для театру. Балетмейстер Статкевич поставив 19 видатних балетних вистав, представивши такі новаторські твори як “Шахерезада” та “Гарнасіє”, залишивши слід у пам’яті познанської публіки та критиків. Його постановки відзначалися новизною і здобули значне визнання, встановивши нові стандарти в польському балеті.
Повоєнне відродження
Початок Другої світової війни перервав успіх балетної сцени в Познані, оскільки Максиміліан Статкевич і його прима-балерина Зофія Грабовська були змушені покинути місто. Окупаційні війська перейменували Великий театр на “Гроссес Хаус” (Grosses Haus). Однак, після війни незламний дух балетної трупи продовжував жити. У 1945 році група відданих танцюристів, серед яких був Єжи Каплінський, який зіграв пам’ятну роль Гарнаша в балеті Шимановського, повернулася до Познані, щоб відновити трупу. Нові хореографічні постановки та прем’єри ознаменували новий початок для балету в Познані.
Новаторський вплив Джевецького і не тільки
Десятирічне директорство Конрада Джевецького суттєво вплинуло на балетну сцену в Познані. Завдяки його новаторському та експериментальному підходу було створено 25 хореографічних постановок, які наповнили польську балетну нішу творчістю. Наступні режисери, такі як Барбара Каспрович та Генрик Конвінський, підтримували цю творчу енергію, пропонуючи такі культові вистави, як “Жизель”, “Ромео і Джульєтта” та “Лускунчик”.
Сучасна епоха інновацій та розмаїття
Балетна трупа розвивалася під керівництвом Ліліани Ковальської протягом 15 років, які стали свідками поєднання класичних балетів, творів 20-го століття та численних прем’єрних постановок. Під її керівництвом трупа поставила низку різноманітних постановок, співпрацюючи з відомими та молодими хореографами, поєднуючи класичні та сучасні балетні форми.
Нові горизонти: продовження мистецької історії
Наступні режисери, такі як Яцек Пшибилович і Томаш Кайданський, продовжили традицію новаторства, залучаючи різноманітні художні стилі і ставлячи як класичні, так і авангардні вистави, розширюючи тим самим горизонти балетної трупи та театру.
Продовження традиції: бачення Роберта Бондара
Історія познанської балетної трупи продовжується під керівництвом Роберта Бондара, відомого танцівника і хореографа. Його призначення на посаду керівника балету у 2018 році принесло свіжий погляд і прагнення до подальшого мистецького розвитку колективу. У міру того, як трупа рухається вперед, вона залишається свідченням незмінної любові до балету в Познані, місті з багатою історією танцю та артистизму.
Балетна трупа Великого театру в Познані пройшла багатий і різноманітний шлях, відзначений інноваціями, творчістю і прагненням до мистецької досконалості. Кожна епоха і кожен директор зробили свій внесок у розвиток і багату історію цієї поважної культурної інституції, формуючи культурне життя не лише Познані, а й усієї Польщі.
