Нуна Млодзейовська-Щуркевичова – відома особистість в історії польського театру, яка залишила вагомий слід у світі сценічного мистецтва, як талановита актриса та візіонерська театральна режисерка. Її життя було сповнене новаторством та невпинним прагненням до досконалості. Далі на poznan-trend.eu.
Народження зірки
Нуна Млодзейовська-Щуркевичова народилася 11 листопада 1884 року в Житомирі, але її шлях у світ театру розпочався у Польщі з дебюту під псевдонімом Ольховська у 1903 році на сцені Муніципального театру. Її перший досвід, роль Анелі у “Дівочих обітницях”, ознаменував початок видатної кар’єри. Цей дебют спричинив низку подій, які визначили її майбутнє у світі польського театру.
Важливий досвід
Один з найважливіших моментів у кар’єрі Нуни настав 17 жовтня 1906 року, коли вона очолила польський театр у Вільнюсі. Театр не працював з 1864 року, і Нуна вдихнула в нього нове життя. Вона керувала цим театром протягом чотирьох сезонів, до 20 лютого 1910 року.
Режисерська спадщина та театральні реформи
Вплив Нуни виходив за межі її акторської майстерності. Її керівництво, зокрема у Вільнюсі та Познані, започаткувало кардинальні зміни в театральних практиках. У Вільнюсі вона створила амбітний театр, поставивши такі відомі вистави, як “Дзяди”, “Лілла Венеда” та “Веселе”. Її реформи в Познані модернізували сцену, запровадивши інноваційне освітлення, композицію декорацій та акцентування уваги на творах сучасних польських авторів. Її спільні зусилля з відомими художниками та дизайнерами підвищили мистецьку якість та національне значення познанської сцени, міцно закріпивши її присутність у театральному світі.
Любов і кар’єра
У переломний момент особистого життя Нуна Млодзейовська-Щуркевичова вийшла заміж за актора Болеслава Щуркевичова 25 липня 1908 року у своєму рідному містечку Лугинки під Житомиром. Їхній союз був не лише коханням, але й партнерством, яке залишило вагомий слід на польській театральній сцені. Разом вони керували Польським театром у Познані з 6 вересня 1912 року до 30 квітня 1914 року, перетворивши його з провінційної установи на національний театр.
Подружжя натрапило на труднощі і опинилося в росії під час Першої світової війни. Попри буремні часи Нуна продовжувала виступати в Польському театрі в Москві, яким керував її чоловік, а згодом у Києві в театрі “Студія” під керівництвом Станіслави Висоцької.
Повернення до Польщі
Після повернення до Польщі кар’єра Нуни продовжувала квітнути. З 1918 року вона знову була актрисою та режисеркою Польського театру в Познані, зробивши значний внесок у його модернізацію. Крім того, вона брала на себе освітні функції, керуючи драматичним відділом Державної консерваторії у 1920-1925 роках, а згодом – Драматичною школою при Муніципальному театрі у Познані у 1927-1930 роках.
Спогади Нуни Млодзєйовської-Щуркевичової про повернення відображають відповідальність, яку “Театральна компанія” передала Щуркевичам. Їхній попередній успіх у Польському театрі в Познані залишив незгладимий слід, і на їхнє повернення з нетерпінням чекали. Познанська преса вітала дует з розпростертими обіймами, проголошуючи їхнє режисерство кінцем сумного періоду занепаду познанської сцени.
Прем’єра “Панни Менжатки” 6 червня 1918 року стала доказом їхньої режисерської майстерності. Безперервні овації глядачів і потік квітів на сцену означали, що переважна більшість схвально сприйняла повернення Щуркевичів. Відчутною була добра пам’ять публіки про їхню попередню режисуру та підтримка театральної спільноти, що підтвердило їхню невід’ємну роль у відродженні театру.
Після смерті чоловіка в 1932 році Нуна ще деякий час продовжувала виступати в Познані, а згодом перейшла до гостьових виступів, коли її кар’єра просувалася вперед. Час від часу вона виконувала режисерські ролі в різних театрах, у тому числі у Вільнюсі.
Друга світова війна і після неї
Під час Другої світової війни Нуна Млодзейовська-Щуркевичова відвідувала Варшаву. Однак відданість своїй справі привела її назад до театру в Познані в 1945 році. Вона не лише прикрашала сцену, але й керувала драматичною студією з 1946 по 1948 рік.
Протягом своєї кар’єри Нуна виходила й за межі Познані, працюючи художнім керівником місцевих театрів у Гнєзно та Щецині протягом сезону у 1947 році. У 1948 році вона продовжила свою кар’єру як член трупи Нового театру в Познані.
