У XXI столітті Польща стала значною та вагомою учасницею кінематографічного виробництва європейського масштабу. Перш ніж посісти своє місце на цьому Олімпі, польське кіно зазнало багато випробувань та експериментів, пише poznan-trend.eu.
Становлення кіномистецтва у Познані та інших містах
На початку XXI століття польська кіноіндустрія активно розвивається як національна галузь культурного життя, а також у контексті міжнародних тенденцій. Інші європейські країни ефективно співпрацюють з поляками через спільні проєкти.
Інтерес до кіно у Польщі виник на межі ХІХ та XX століть. Перші кінотеатри Познані ставали найпопулярнішими місцями дозвілля. Там можна було подивитися черговий фільм європейського виробництва. Серед справжніх «блокбастерів» тих далеких часів були переважно фільми братів Люм’єр та Жоржа Мельєса. Отже, вже тоді глядачі розмірковували: який фільм подивитися?
У наших попередніх статтях ми детально розповідали про те, яким було польське кіножиття до Першої світової війни. Сьогодні ми розкажемо, на який рівень воно вийшло через десятиріччя.
Про що польське кіно?
Буремне XX століття не обіцяло стабільності в жодній галузі. Європу стрясали світові війни та революції. Втім, люди мистецтва не здавалися. Вони самозабутньо робили свою справу, боролися з жорстокими політичними режимами, оспівували свободу та красу світу, відроджували давні національні традиції. Спочатку польські кіномитці наслідували приклади своїх іноземних колег. Але згодом їм вдалося створити власний неповторний стиль вітчизняного кіно. Справжньою подією став кінофільм «Бартек-переможець», який знімали у Познані (Poznańska Wytwórnia Filmowa).
На екранах глядачі побачили його у 1923 році. Це був перший фільм виробництва незалежної Польщі. Фільм став значною кіносенсацією, адже віддзеркалював думки та настрої поляків, втомлених від постійних посягань Німеччини. Познанська кінострічка являла собою своєрідне антинімецьке послання.
Саме на таких головних засадах формувалося польське кіно після Першої світової війни: національна автентичність, необхідність висловити почуття та думки всього польського народу, бажання заявити про польський кінематографічний потенціал на всю Європу.
Отже, з 1920-х років почала формуватися національна кінокультура Польщі, зокрема Познані. І це був дуже важливий та сміливий старт.
Посткомуністичний період став для польського кіно періодом нового розквіту. У 1989 році розпочався етап відродження кінематографічної інфраструктури та зростання інтересу до польських історичних фільмів.
На початку XXI століття польське кіно суттєво оновилося. Кіновиробники пропонували масштабніший асортимент вітчизняних фільмів та кінострічок спільного з іноземними колегами виробництва. Серед таких, наприклад, «Доказ життя» (2000 рік). Режисером виступив легендарний Тейлор Едвін Гекфорд, а головним оператором — досвідчений майстер своєї справи, уродженець Познані Славомир Ідзяк.
Фільм знімали на військовому полігоні під Познанню. Знімальна група навіть орендувала у польських військових гелікоптер та два танки.
Шоу має тривати
Ймовірно, інтерес до кіно не вичерпається ніколи. Європейське кіно — динамічне та багатогранне. Польські кінематографісти доклали багато зусиль, щоб стати його частиною. Технологічний прогрес дозволяє створювати неймовірні та дивовижні картини. Нові теми та стилістичні способи замінюють старі шаблони. Кіноіндустрія постійно змінюється та трансформується під сучасного глядача. Польські режисери відкривають для себе нові професійні горизонти, експериментують з формами та жанрами. Завдяки постійному руху вперед польське кіно утримує важливу роль на світовій кінематографічній арені й у XXI столітті.
