Познань – одне з найстаріших і найважливіших міст Польщі. Воно відіграло значну роль у становленні державності. Його історична та культурна спадщина вражає, а згадка про місто в польському національному гімні робить його унікальним. Цей цікавий факт підкреслює важливість Познані в історії країни та її значення для національної ідентичності. Далі на poznan-trend.eu.
Чому в польському гімні згадується саме місто Познань?
Зовсім не випадково Познань стала єдиним містом, яке згадується в польському національному гімні. Ця згадка пов’язана з життям і творчою діяльністю автора гімну Юзефа Вибіцького. Письменник мав глибокі особисті та історичні зв’язки з Великопольщею.
У липні 1797 року Юзеф Вибіцький писав слова “Пісні Польських легіонів в Італії” в італійському місті Реджо-нель-Емілія, навіть не припускаючи, що через 130 років його твір стане польським гімном. Вибіцький створював його як марш, що мав підняти дух польських легіонерів. Проте у результаті головна пісня поляків “Мазурка Домбровського” була з ними під час найважливіших історичних подій: в період Варшавського герцогства, під час війни з Австрією, наполеонівських війн, Листопадового та Січневого повстань тощо.
Юзеф Вибіцький народився 29 вересня 1747 року в Бендоміні на Кашубах. Навчався в єзуїтському колегіумі, де дуже швидко засвідчив функціонування застарілої освітньої системи – навчання суто напам’ять, яке виключає самостійне мислення, а також моральний та фізичний тиск на учнів. Але все його свідоме життя тісно пов’язане з Познанню та Великопольщею. Саме тут він зустрів свою майбутню дружину, Кунегунду Дрвенську, яка походила зі шляхетної познанської родини. За словами завідувача історичного факультету Університету імені Адама Міцкевича Вальдемара Лазуги, ця любовна історія могла стати причиною згадки про Познань у гімні. Вибіцький не лише одружився з представницею цього регіону, але й був глибоко емоційно прив’язаний до цієї землі. Літературна спадщина Юзефа Вибіцького, його політичні, юридичні твори, а також поезії та театральні твори майже зовсім забуті, попри те, що крім “Мазурки Домбровського” він залишив після себе численні публіцистичні праці, сеймові промови, звернення, політичні процеси.
Навіть після смерті дружини у 1775 році Юзеф Вибіцький не поривав зв’язків із Познанню: він згадав її у своїй найважливішій роботі та був похований у цьому місті.
Історик Вальдемар Лазуга також веде справжню інформаційну кампанію серед містян з метою заохотити всіх співати третю строфу гімну Польщі. Він наголошує на тому, що ті, хто обмежуються виконанням лише перших двох строф, роблять гімн неповним і навіть суперечливим.
Місце поховання Юзефа Вибіцького в Познані
Юзеф Вибіцький помер 10 березня 1822 року. Спочатку його поховали у місті Бродниця. Але у 1923 році його останки перевезли до міста Познань до крипти при костелі Святого Войцєха, де спочивають заслужені великополяни. Переміщення його останків стало символічним і знаковим жестом вшанування не тільки його особистих заслуг, а й усієї національної боротьби за свободу Польщі.
До речі, цікавий факт, що поруч з новим місцем поховання Вибіцього знаходиться могила героя “Мазурки Домбровського” – Яна Генріка Домбровського. Цей військовий діяч, генерал польської армії та учасник наполеонівських воєн, був одним із тих, хто активно боронив незалежність Польщі. Його образ у гімні як символ боротьби за вільну країну органічно доповнює постать Вибіцького, який через свою творчість надихав націю на відновлення Польщі.
