Славомир Ідзяк — відома людина в Познані. Він оператор, кінорежисер, який створив і показав глядачам велику кількість дуже цікавих кінокартин. Детальніше про це поговоримо на poznan-trend.eu.
Перші кроки в кінематографі
З’явився на світ Славомир 25 січня 1945 року в Катовиці. Його вибір професії не був випадковим. Дід Славомира по материнській лінії, Юзеф Холас, був шанованим фотографом ще до Першої світової війни. Під час Вагнерівських фестивалів у Байройті він очолював ательє. Батьки, Галина Холас-Іздякова та Леонард Ідзяк, також займалися художньою фотографією і були членами Міжнародної федерації фотографічного мистецтва FIAP, шанованими за досконалість свого ремесла.
У 1963 році Славомир склав іспит для вступу до Лодзинської кіношколи. Він жив у гуртожитку з Мареком Пивовським, Анджеєм Юргою. На тлі сірості комуністичної Польщі часів Гомулки школа здавалася барвистим оазисом. У ній Ідзяк отримав свій перший досвід, адже вона була невеликим центром незалежної культури. Учням транслювали фільми, які не можна було побачити ніде. Крім того, заклад мав високу репутацію, завдяки якій його часто відвідували відомі актори та режисери.
Навчаючись у Лодзинській школі, Славомир зняв кілька етюдів, поставлених його товаришами по класу. Професійний дебют відбувся в операторській роботі над ляльковим фільмом «Wesoła Ludwika» (1968). У 1969 році Славомир Ідзяк отримав диплом. Він прийшов у професію як асистент оператора на фільмах Єжи Кавалеровича і Януша Маєвського, а також був головним оператором під час фільмування «Wesela» (1972) Анджея Вайди. Водночас паралельно Славомир працював над телевізійними кінокартинами своїх колег: «Podróżni jak inni» (1969), «Cicha noc, święta noc» (1970), «Góry o zmierzchu» (1970) та інших.
Розвиток кар’єри
У 1971 році Ідзяк дебютував як незалежний оператор у повнометражному художньому фільмі Мечислава Вашковського «Jeszcze słychać śpiew i rżenie koni». Його кінематографічна пригода з телебаченням вилилася в нагороду за операторську роботу у фільмі Войцеха Марчевського «Odejścia, powroty» (1972) на фестивалі польських фільмів у Гданську в 1974 році. Два роки потому його знову нагородили за операторську роботу у фільмі Януша Заорського «Partity na instrument drewniany» (1976).
У той час, у середині 1970-х років, Ідзяк ще не зміг повністю визначити своє місце в кінематографі. Незабаром критики помітили, що Ідзяк перспективний представник кіно, здатний поєднувати раціональне мислення з поетичним баченням світу.
З 1980 по 1984 рік Ідзяк знімав усі фільми Кшиштофа Зануссі. Їхній тандем став одним із найважливіших у кінематографі. Серед популярних кінокартин варто відзначити: «Constans», «Kontrakt», «Imperatyw», «Rok spokojnego słońca» та інші.
Не менш плідною була його робота з Кшиштофом Кесльовським. Ідзяк був оператором його повнометражного телевізійного дебюту «Przejście podziemne». Незабаром Кесльовський запросив його на фільмування «Dekalog». Всесвітня популярність цієї роботи сприяла славі кінематографіста. З цього моменту Ідзяк став відомим і визнаним в усьому світі як висококласний фахівець з використання фільтрів, здатний вивести незліченні відтінки синього, створюючи особливий настрій фільму. За цим усім виник каннський успіх «Podwójne życie Weroniki» (1991), і, нарешті, найважливіший фільм у творчому багажі кінематографіста — «Trzy kolory. Niebieski» (1993), відзначений на Венеціанському кінофестивалі «Золотим левом». Створення цього фільму було свого роду таємницею.
Фільмування «Trzy kolory. Niebieski» стали переходом через поріг, який мріє подолати кожен європейський кінематографіст. Колеги Ідзяка відзначали, що він людина, яка здатна візуально збагатити будь-яке зображення, надавши йому м’якості. І найголовніше — міг адаптувати свою незвичайну техніку до будь-якого жанру та очікувань режисера. У 1997 році Ідзяк зняв науково-фантастичну драму Ендрю Ніккола «Szok przyszłości», показавши неочікуваний ліризм життя у сталі та склі, що характеризували світ майбутнього.
Підкорення Голлівуду
Проривним фільмом у творчій біографії Славомира стала військова драма Рідлі Скотта «Helikopter w ogniu» (2001), яка була відзнята за 90 мільйонів доларів, фільм про невдалу американську інтервенцію в Сомалі став новим досвідом для Славомира. Не лише тому, що внаслідок помилки пілота на знімальному майданчику на нього несподівано впав град розпечених кулеметних гільз. А насамперед тому, що він ніколи раніше не працював у подібних умовах — на майданчику, збудованому в Марокко, за температури 40 градусів у швидкому темпі. Ідзяк прекрасно виконав поставлені перед ним завдання. За це Голлівудська академія кінематографічних мистецтв відзначила його номінацією на «Оскар», а Британська академія кіно — аналогічною нагородою. Наступні постановки, які Ідзяку запропонували в Голлівуді, були не менш популярними: драма «Король Артур» (2004), «Гаррі Поттер і Орден Фенікса» (2007).
Після напруженого періоду Ідзяк трохи зменшив оберти. Зосередившись на організації майстер-класів та навчанні молодих кінематографістів, останніми роками він зняв лише кілька картин. У 2011 році світ побачив фільм «Bitwa Warszawska 1920», а у 2012 році — «Der Vermissung der Welt».
