Оперета бере свій початок із середини XIX століття. Це унікальний сценічний жанр, споріднений з оперою, характеризується легкою, мелодійною музикою та комедійним сюжетом. До жанрів, близьких до оперети, належать водевіль, зінгшпіль, мюзикл і комічна опера. Париж протягом багатьох років був головною європейською столицею оперети. Насамперед там творив великий композитор Жак Оффенбах, і серед його величних творів були: «Орфей у пеклі», «Паризьке життя», «Перікола» та інші. У Познані також свого часу дуже активно розвивалася оперета, і було засновано оперний театр. Детальніше про те, як це відбувалося, поговоримо на poznan-trend.eu.
Через певний час Відень став осередком, де створювали оперети. Звісно, слід згадати Йоганна Штрауса та його незабутні твори, без яких не обходиться жоден музичний театр у світі, а саме: «Кажан», «Ніч у Венеції», «Віденська кров» та інші. Після кількох років кризи геній Франц Легара розкрився, за винятком того, що він порвав із традицією, і багато його творів мають сумний фінал. Проте справжньою колекцією оперних хітів є твори Імре Кальмана, варто згадати «Сільва» та «Маріца».
Оперета в Польщі
На польській землі оперета від самого початку викликала інтерес у великої кількості людей. Оперети, світові прем’єри яких відбулися в Парижі, Відні, Берліні одразу ж були представлені у Варшаві, Львові, Кракові та інших містах. У Познані за прусських часів їх ставили на кількох сценах, деякі з оперет мали по 30 і більше вистав на сезон. Коли 31 серпня 1919 року замість Німецького міського театру почав працювати Польський оперний театр, до репертуара якого також були включені оперети. У сезоні 1926-1927 років на 10 оперних прем’єр припало 6 прем’єр оперет. Крім Оперного театру, їх ставили в театрі «Усмішка» і на сцені Нового театру. Це свідчить про велику популярність цього жанру серед познанців. Під час окупації німці перебрали на себе управління польськими культурними центрами та ставили оперети німецьких класиків.
Створення театру
Після закінчення війни й встановлення нової комуністичної влади для оперети настали важкі роки. Влада вважала цей музичний жанр проявом дрібнобуржуазних смаків. Лише в 1956 році оперета почала активно розвиватися. У Познані для відкриття театру оперети виділили будівлю Солдатського будинку на вулиці Незломних. 23 березня 1956 року заснували Познанську державну оперету. Її директором був Ян Тересинський, а музичним керівником — Зигмунт Войцеховський. Незабаром до театру запросили 7 відомих співаків, зокрема: Ірену Шульц-Крук, Єжи Гольферта, Еріку Восинську. А також прийняли на роботу молодих перспективних художників: Зофію Гловінську, Маріана Покшицького, Анджея Візу та інших. Хор, балет та оркестр складалися зі студентів музичних шкіл. Під час урочистого відкриття театру глядачі дивилися виставу Пола Абрахама «Вікторія та гусар». Попри деякі недоліки, пов’язані з поспіхом, вона пройшла з великим успіхом, її зіграли 102 рази. Наступною прем’єрою стала «Весела вдова» Франца Лагера, яку показали 165 разів.
Однак незабаром виникли проблеми з приміщенням театру. Новий директор Зигмунт Войцеховський скаржився пресі на те, що сцена надто маленька і не підходить для вистав та оперети, гримерні кімнати спільні для чоловіків та жінок, репетиції хору та балету відбуваються в кав’ярні, танцюристи в кімнаті над сценою заважають виставам. Попри такі умови, артисти викладалися на повну і невдовзі стали надзвичайно популярними в місті, а глядацька зала була завжди заповнена. Репертуар охоплював «Маріца» та «Кажан».
Розвиток театру
Роками розквіту Познанської оперети став період керівництва Станіслава Ренца. У 1964 році відбулася прем’єра знаменитого мюзиклу Фредеріка Лоу «My Fair Lady». Відтоді мюзикли назавжди увійшли в репертуар Познанської оперети. У 1973 році керівником оперети став Генрік Ольшевський. Уже тоді заговорили про необхідність нового приміщення, назву також було змінено на Познанський музичний театр. Новий керівник скоротив кількість прем’єр оперет на користь сучасного виконавського мистецтва, залучаючи не лише співаків, а й драматичних акторів. У постановках брали участь Марія Фолтин і Беата Артемська, а також хореограф Еміль Весоловський. Новаторський підхід режисера до репертуару оцінили не всі. Рецензії на вистави писав, зокрема, Богуслав Качинський. В ансамблі з’явилася нова зірка, майбутня примадонна — Анна Байєрська-Вітчак. У 1980 році новим директором театру став Анджей Віза, співак, пов’язаний із Познанню. Роки його правління не були примітними в історії театру. Однак у репертуарі з’явилися вистави для дітей, наприклад, «Magiczny Cylinder».
У 1984 році театр очолили Ян Томашевський і Влодзімеж Кжижановський. Тоді основну увагу приділили мюзиклам, дитячим виставам і сучасним п’єсам, хоча класичні оперети не були позбавлені уваги. У такий спосіб, репертуар значно урізноманітнився. Важливою подією 1989 року стала прем’єра мюзиклу “Жіжі” Фредеріка Лоу. Режисером постановки став Даніель Кустосик, який також виконав у ній головну роль. Того ж року Томашевський вирішив піти зі своєї посади й поступився нею Кустосику. До 2012 року він очолював театр. Новий керівник шукав золоту середину між прихильниками класичних оперет і любителями сучасних вистав. Також у театрі почали організовуватися концерти зірок національної естради та оперети.
Познанський музичний театр продовжує працювати й радувати людей унікальними творами.
