Великий театр ім. Станіслава Монюшка в Познані, розташований на вулиці Фредрі, 9, – це історичний оперний театр з багатою і захопливою історією. Він був спроектований Максом Літтманном з мюнхенської студії “Heilmann und Littmann” і побудований всього за 18 місяців. Театр став новою домівкою для Міського театру, який до цього займав застарілу будівлю Аркадії. Урочисте відкриття відбулося у 1910 році з виконанням “Чарівної флейти” Вольфганга Амадея Моцарта, пише сайт poznan-trend.eu.
Тріумф польської культури: 1919 рік
У 1919 році театр перейшов до рук поляків, що символізувало важливу віху в історії міста. 31 серпня 1919 року залишається знаменною датою, оскільки в цей день відбулася церемонія відкриття польського оперного театру ім. Станіслава Монюшка. На цій події були присутні видатні діячі польської культури, зокрема Корнель Макушинський, Болеслав Горчинський та Габріела Запольська, яка висловила свою радість і надію на світле культурне майбутнє у сердечній телеграмі.
Урочиста вистава, яка сама по собі є історичним моментом, включала улюблену оперу Станіслава Монюшка “Галька” під керівництвом Адама Должицького. Зал театру відлунював голосами Юзефіни Захарської, Францішека Бедлевича та інших талановитих артистів, які втілювали шедевр Монюшка в життя.
Пережиті виклики: міжвоєнний період
Попри перші успіхи, Великий театр ім. Станіслава Монюшка зіткнувся з фінансовими проблемами у міжвоєнний період. У 1925 році обговорювалося питання про закриття оперного театру через фінансові труднощі міста. Однак втручання мера Кирила Ратайського за сприяння Лучана Каменського врятувало заклад. У 1929 році будівля зазнала модернізації, що відображало прихильність міста до мистецтва.
Театр під час німецької окупації
Друга світова війна принесла величезні випробування для Великого театру ім. Станіслава Монюшка, оскільки він став німецьким “Гроссе Хаусом”. У репертуарі театру переважали твори Ріхарда Вагнера, тут відбувалися нацистські пропагандистські вистави. Театр часто відвідували високопоставлені нацистські чиновники, зокрема Йозеф Геббельс.
Загалом за час окупації було поставлено 283 вистави, зокрема відбулися прем’єри “Трістана та Ізольди” Р. Вагнера та “Фіделіо” Л. Бетховена. Будівля зазнала значних змін в інтер’єрі, щоб прийняти високих гостей, що відображало культ Адольфа Гітлера.
На пізніх етапах війни театр слугував німецьким пунктом опору та командним пунктом для радянських артилерійських командирів під час боїв за Цитадель. Тут було оголошено про капітуляцію командира Цитаделі Ернста Гонелля, що стало поворотним моментом в історії міста.
Стійке відродження: після 1945 року
25 лютого 1945 року Зиґмунт Войцеховський прибув до театру як його майбутній директор. 2 червня 1945 року Великий театр ім. Станіслава Монюшка в Познані став першим оперним театром у Польщі, який відновив мистецьку діяльність після Другої світової війни. Серед перших вистав театру була “Краків’яни і горяни” на музику Кароля Курпінського, знакова подія, на якій був присутній міністр культури Едмунд Залевський.
У 1949 році Станіслав Монюшко став меценатом Познанського оперного театру, що стало даниною пам’яті видатному композитору.
Спадщина мистецтва та культури
З перших днів свого існування і до сьогодні Великий театр ім. Станіслава Монюшка в Познані є центром мистецької досконалості. За ці роки тут відбулося 713 прем’єр і він відіграв ключову роль у просуванні польського оперного мистецтва в країні та за кордоном. Його архітектурна велич, з класичним римським фасадом і знаковим символом пегаса, залишається доказом сили культури.
На знак визнання свого внеску театр отримав численні почесті та нагороди, в тому числі орден Трудового Червоного Прапора І ступеня та визнання за відданість музиці Джузеппе Верді.
Познанський Великий театр ім. Станіслава Монюшка продовжує свій творчий шлях під керівництвом Ренати Боровської-Ющинської та Габріеля Хмури, і його спадщина як культурної перлини та символу стійкості і творчості залишається такою ж яскравою, як і раніше.
