Польського актора театру і кіно Казімежа Віхняжа багато глядачів пам’ятають за роль Заглоби у фільмі Єжи Гофмана «Потоп». Крім роботи в кінематографі, він був популярним актором театру, а також видатним радіоактором. Його сильний та теплий голос можна почути в понад 200 радіовиставах Театру польського радіо. Дізнайтесь більше про життєвий та творчий шлях уродженця Познані на poznan-trend.eu.
Початок театральної кар’єри та війна
Майбутній актор народився у Познані 18 січня 1915 року. Про його дитячі роки відомо мало, але збереглась легенда про те, як юний Казімеж вперше висловив бажання стати актором. Відбулось це на уроці математики. Оцінки Казімежа були поганими, а тому вчитель запитав його, ким він бачить себе у майбутньому. Підліток рішуче відповів, що математика йому знадобиться лише для підрахунку гонорарів, тому що він стане відомим актором. За цю відповідь Казімеж отримав трійку, але найголовніше – втілив свою мрію у життя.
У 1931 році він почав навчатись в акторській студії Польського театру в Познані. Водночас Казімеж виходив на сцену у маленьких ролях, а йому ж було лише 16 років! У 1934 році він екстерном склав іспити з акторської майстерності, після чого юного актора прийняли до Товариства артистів польської сцени.
Здобувши освіту, Казімеж дебютував уже як професійний актор у Луцьку. На сцені Волинського театру він зіграв у п’єсі «Їх четверо» Габріели Запольської. Наступні два роки Віхняж працював у цій трупі, а потім перейшов до Муніципального театру у Лодзі. Талановитий юнак запам’ятовувався глядачам та одержував схвалення критиків. Перед ним розгортались яскраві горизонти акторської кар’єри, але на заваді втілення мрій стала Друга світова війна.
У 1939 році Казімеж взяв участь у Вересневій кампанії, але потрапив у полон. Пізніше йому вдалось утекти та оселитись у Мельці, де він жив до кінця окупації.
Післявоєнний період та переїзд до Варшави
З 1944 по 1946 рік Казімеж грав у Театрі Війська Польського у Любліні. Потім брав участь у діяльності багатьох інших театрів країни, а саме:
- з 1947 по 1948 рік приєднався до Міського театру в Бидгощі;
- з 1948 по 1952 рік працював у Польському театрі у Познані;
- з 1952 по 1957 рік грав у театрі в Лодзі.
Він мав успіх серед глядачів, а також привернув увагу режисера Польського театру. Коли той очолив Національний театр у Варшаві, то запросив улюбленого актора переїхати до столиці. Тож у 1967 році Казімеж вирушив до Варшави, де працював до 1988 року.
У Варшаві режисер, спростовуючи той факт, що в одну річку не входять двічі, знову поставив познанську «Федру». Головні герої були ті самі, а тому вистава стала популярною, як і актори. Після цього першого успіху Віхняж грав у «Гамлеті», «Ревізорі», «Варшав’янці», «Сні в літню ніч» та інших відомих п’єсах.
З нагоди 50-річчя від початку своєї акторської кар’єри він зіграв у «Помсті» Александра Фредри. Він грав і в інших його виставах, а найбільше визнання було пов’язане з роллю судді в телевізійній виставі «Пан Тадеуш» режисера Адама Ганушкевича.
Таким чином, Казімеж досягнув своєї мети, про яку сказав вчителеві математики у юнацькому віці. Попри всі перешкоди та життєві труднощі він проклав собі шлях у театрі та став відомим актором. Водночас його талант сягнув за межі театральної сцени.
Робота в кіно, на радіо та телебаченні
Гра на театральній сцені та в кіно має спільні та відмінні риси. Казімеж ще в юності зацікавився кінематографом та спробував свої сили у цій сфері, коли випала така нагода, а саме – у післявоєнний час, коли він тільки повертався до роботи у театрі.
Його дебют у кіно відбувся у 1946 році у фільмі «Заборонені пісні». Тоді він зіграв офіцера гестапо. Надалі він час від часу знімався у повнометражних картинах та серіалах. Так, актора можна побачити у таких стрічках, як «Державний переворот», «Карино», “Обіцяна земля” та інших.
Найвідомішою та знаковою для актора стала роль Яна Заглоби у картині «Потоп» Єжи Гофмана, яка вийшла на екрани у 1974 році. Саме завдяки їй Казімежа почали більше сприймати як актора кіно, хоча весь цей час він продовжував грати у театрі.
Крім того, він грав у Театрі Телевізії та був надзвичайно важливим актором для Театру Польського радіо й відіграв ключову роль у його розвитку. Перший його виступ відбувся 17 січня 1957 року у виставі «Дияволи капітана ван Тоха». Сильний красивий голос Казімежа у поєднанні з акторською майстерністю та особливою манерою використання слів стали його візитівкою. Актора почали часто запрошувати до участі у різноманітних радіоп’єсах. Всього він зіграв у понад 200 виставах, записом яких слухачі можуть насолодитись і у XXI столітті. Востаннє наживо він взяв участь у радіоп’єсі Кшиштофа Хойнського «Експрес до моря» у 1984 році.
Щодо особистого життя, то його подробиці відомий актор не розголошував. Відомо, що він був одружений, але не мав дітей. У 1988 році Казімеж офіційно пішов на пенсію та завершив свою акторську кар’єру. Останні роки життя провів у Варшаві, де помер 26 червня 1995 року. Його поховали на Повонзківському військовому цвинтарі.
