Анджей Щитко був відомим польським актором та режисером, професором театрального мистецтва, перекладачем закордонних творів та Заслуженим діячем польської культури. Його творчість стала значним внеском у популяризацію культури Польщі в різних країнах світу, в тому числі й в Україні. Водночас Щитко сприяв поширенню української культури у Польщі. Розповідаємо більше про життєвий шлях талановитої особистості на poznan-trend.eu.
Навчання та кар’єра в театрі
Анджей народився 9 жовтня 1955 року. Про його дитинство та юність практично нічого не відомо. Освіту юнак здобував у Державній академії кіно, телебачення й театру ім. Л. Шіллера в Лодзі, яку закінчив у 1978 році. Три роки потому також став випускником Гудменівської школи драми в Університеті Де Поля.
Дебютний виступ молодого актора відбувся 18 листопада 1977 року. Тоді він грав у режисера Генрика Томашевського. Надалі його кар’єра була пов’язана зі співпрацею з такими відомими режисерами, як Люпа, Мрувчинський та Грабовський.
Упродовж життя Анджей втілив на сцені понад сотню ролей у:
- Драматичному театрі ім. О. Венгерка у Бялистоку (з 1978 по 1980 рік);
- Польському театрі у Щецині (1980 рік);
- Сучасному театрі у Щецині (з 1981 по 1983 рік);
- Польському театрі у Познані (з 1983 по 2000 рік);
- Любуському театрі ім. Л. Кручковського у Зеленій Гурі (з 1993 по 1995 рік);
- Новому театрі ім. К. Деймка у Лодзі (з 2009 по 2012 рік).
Крім того, Щитко відомий як художній директор Польського театру в Нью-Йорку з 1991 по 1993 рік. З 1998 по 2000 рік він очолював Польський театр у Познані.
Також з 1990 року розпочалась його викладацька діяльність. Десять років потому він став професором театрального мистецтва, викладав не лише у Польщі, а також і в Україні. Також Щитко виступав на радіо Познані та був співавтором циклу передач.
Робота в кіно та нагороди
Цікавився Анджей Щитко й мистецтвом кіно. Його дебют у цій сфері відбувся у 1983 році у картині «Матінка Кураж та її діти» режисера Анджея Рожина. Три роки потому актор зіграв Фелікса Крогулецького у фільмі «Республіка надії».
Надалі глядачі часто бачили Анджея у різноманітних ролях другого плану у таких фільмах, як «Повернення до Польщі», «Гданськ 39», «Канцлер», «Познань 56» та «Вогнем і мечем». Він також багато знімався у телевізійних проєктах та серіалах.
Серед нагород актора варто відзначити медаль Міністерства культури та національної спадщини Польщі «Заслужений діяч культури Польщі», яку він одержав у 2012 році. П’ять років потому Щитко був нагороджений срібною медаллю «За заслуги в культурі Gloria Artis». Також він був лауреатом премії імені Станіслава І. Віткевича та імені Лукаша Хоровского. Останню одержав у 2019 році «за познанський стиль роботи задля зміцнення зв’язків між Польщею та Україною».
Анджей Щитко та Україна
Як пов’язаний Анджей Щитко, життя та творча кар’єра якого перебігали у Познані, з Україною? Річ у тім, що Харківський академічний драматичний театр ім. Тараса Шевченка запросив режисера до співпраці у 2012 році. Протягом наступних п’яти років він ставив п’єси на відомій сцені Харкова, де свого часу діяв театр «Березіль», а саме:
- «Прощай, Юдо» І. Ірединського;
- «Антигона в Нью-Йорку» Януша Гловацького;
- «Картотеку» Тадеуша Рожевича.
Ці вистави отримали визнання критиків та глядачів Харкова. Українським акторам подобалось працювати з Анджеєм як з режисером. Цінували вони його також і як добру та щиру людину.
Щитко робив переклади польської драматургії на українську мову і навпаки. У Харкові він також працював зі студентами театральних вишів. У Польщі він вперше поставив п’єсу про український Майдан. Вона мала назву «Лабіринт» та була написана Олександром Мірошниченком. Прем’єра відбулась у Познані під час фестивалю «Українська весна» у 2016 році.
Завдяки діяльності щодо зближення Польщі та України та розвитку культурної співпраці про Щитка говорили як про режисера та дипломата. До того ж його прем’єри у Харкові відбувались у переломному 2014 році. Це був непростий час для України. Щитко зміг створити п’єси, близькі українському глядачеві та підтримував своїх колег.
До останніх хвилин свого життя Анджей Щитко займався творчими проєктами. Незадовго до смерті він завершив переклад п’єси «Слон, легший за вітер» Олександра Мірошниченка. Актор та режисер мав ще багато планів та ідей. Проте життя вирішило інакше. Анджей помер у Познані 11 червня 2021 року у віці 65 років. Його поховали на цвинтарі парафії Матері Божої Утіхи.
У Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна 24 червня був організований вечір пам’яті режисера за ініціативи українського перекладача Василя Сагана. Саме він перекладав п’єси «Прощай, Юдо!» і «Картотека», які полюбили українські глядачі.
Творчість Анджея Щитка й досі жива, попри те, що його вже немає серед живих. Про нього пам’ятають колеги в Польщі та Україні, а також і глядачі. Актори продовжують грати його вистави, а у фільмах залишились образи, створені талановитою людиною, яка присвятила своє життя мистецтву театру та кіно.
