Романа Вільгельмі, який народився та виріс у Познані, називають одним із найвидатніших польських акторів. Він грав у театрі та кіно і втілив на екрані та на сцені багато знакових ролей. Глядачі були захоплені образом, який він створив у культовому фільмі «Чотири танкісти та собака», а також у серіалі «Кар’єра Никодима Дизми» та стрічці «Нічний метелик». Вдалою була і кар’єра Вільгельмі у театрі. Розповідаємо докладніше про творчий шлях талановитого уродженця Познані на poznan-trend.eu.
Ранні роки та освіта
Роман народився у Познані 6 червня 1936 року. Він був первістком у родині Здзіслава та Стефанії Вільгельмі. Пізніше на світ з’явились його молодші брати – Євгеній та Адам. Роман був дуже активним та задерикуватим хлопчиком. Батьки відправили його навчатись до початкової школи-інтернату Куявської колегії священників-салезіян.
Вони сподівались, що сурове релігійне виховання поліпшить поведінку сина. Водночас саме там юний Роман вперше вийшов на сцену, щоб зіграти маленьку роль у шкільній виставі. Відтоді прокинулась його пристрасть до акторської майстерності. Повернувшись до рідної Познані, він закінчив гімназію, а також театральну школу. Юнак самостійно тренувався у вивченні та декламуванні творів. У 15 років він став переможцем конкурсу декламаторів, який перебігав на Познанському радіо.
У той час юнак вже вирішив, що стане актором. Тому вступати вирішив до Державного інституту театрального мистецтва у Варшаві (нині – Театральна академія імені Александра Зельверовича). Перед вступними іспитами Роман зламав руку в лікті. Лікування минуло не дуже вдало. Після цього випадку майбутній актор вже не міг повністю випрямити руку, але навчився приховувати цю ваду спеціальними вдалими жестами.
У 1958 році Роман закінчив інститут та одружився. Будувати акторську кар’єру почав ще у роки навчання. Так, на третьому курсі грав у Польському театрі. Після одержання диплома приєднався до театру «Атенеум», який очолював Олександр Бардіні. Жити доводилось у кравецькій майстерні театру, адже грошей винаймати власне житло ще не було. Дружина переїхала до нього через два роки й деякий час вони разом мешкали у машинній залі театру.
У ці роки Роман зіграв роль Стенлі Ковальського у п’єсі «Трамвай «Бажання». Цю роль він грав ще нa випускному іспиті й запам’ятався нею, а також схожістю стилю та зовнішності з відомим американським актором Марлоном Брандо.
Кар’єра у театрі та кіно
Попри сподівання та мрії початок кар’єри Романа Вільгельмі у театрі та кіно був доволі скромним. Йому пропонували лише другорядні ролі. Роман більше грав у театрі, а маленькі ролі в кіно почав одержувати з 1950-х років.
Першим значним театральним успіхом стала участь у п’єсі Жана Жене «Негри», а першою головною роллю в кіно стала картина «Віано», яка вийшла на екрани у 1963 році. Проте сам актор не надто був нею захоплений.
Популярність очікувала на Вільгельмі після участі у фільмі «Чотири танкісти і пес» у 1966 році. Він здобув славу та спеціальну державну нагороду. Варто зазначити, що Роман грав у перших восьми серіях, а потім його герой загинув відповідно до сценарію. З огляду на популярність персонажу виникла пропозиція відродити цей образ, але актор відмовився, оскільки тоді отримав інші варті уваги пропозиції. Проте ця хвиля популярності достатньо швидко закінчилась.
Упродовж наступного десятиліття Вільгельмі майже не отримував ролей у кіно. Зрідка знімався у молодіжних серіалах та грав другорядні ролі у повнометражних картинах. На ролі негативних персонажів його не запрошували через попередній успіх, а подібних фільмів не знімали.
У цей час набула розвитку театральна кар’єра Романа. У 1967 році він зіграв у таких виставах, як «Сутінки», «Мучеництво і смерть Жана Поля Марата…» та «Німці». Роль Пер Гюнта у «Сонаті Вельзевула» стала гучним успіхом. Варто зазначити, що Вільгельмі проявив себе як різноплановий актор та вдало втілював різні образи – комічні та трагічні.
Другу хвилю слави у кіно Роману принесла участь у серіалі «Кар’єра Никодима Дизми», де він зіграв головну роль. Це сталось у 1980 році. Того ж року на екрани вийшла стрічка «Нічний метелик, за яку актор був нагороджений призом Московського кінофестивалю за найкращу чоловічу роль.
Пам’ять про нього вшанована у:
- двох пам’ятних дошках та пам’ятнику у Познані;
- площі у Старому місті, названій на його честь;
- днях вшанування пам’яті Вільгельмі у Познані.
У 2021 році на його честь перейменували кільцеву розв’язку на перехресті у Варшаві.
Особисте життя
Вперше Роман одружився у 1958 році. Його дружина Данута була журналісткою та прожила разом з Вільгельмі незгоди початку його кар’єри, безгрошів’я та важкий шлях до слави.
Другою обраницею актора стала перекладачка з Угорщини Маріка Коллар. У 1970 році у подружжя народився син Рафал. У 1976 році пара розлучилась. Маріка разом з сином емігрувала до Австрії.
Подальші подробиці особистого життя відомого актора невідомі. Він помер 3 листопада 1991 року у віці 55 років від раку печінки. Був похований на Віланувському цвинтарі у Варшаві.
