Опера як музично-драматичний жанр має глибоке історичне коріння, яке сягає кінця XVI століття, коли в Італії зародилися перші оперні твори. У Польщі, зокрема у культурній Познані, опера почала розвиватися дещо пізніше, але її історія тісно пов’язана з європейськими традиціями та місцевими культурними особливостями. Розвиток опери у Познані відображає як загальноєвропейські тенденції, так і унікальний внесок польської культури, зокрема через діяльність Познанської опери (Teatr Wielki im. Stanisława Moniuszki) та інших культурних інституцій міста, пише poznan-trend.eu.
Зародження опери у Польщі та Познані
Опера у Польщі з’явилася у XVII столітті завдяки королівським дворам, які запрошували італійські та французькі оперні трупи. У Варшаві, наприклад, перші оперні вистави відбулися ще у 1628 році за правління короля Владислава IV Вази, коли була поставлена опера Франчески Каччіні «Звільнення Руджеро».
У Познані, хоча місто не було столицею, оперне мистецтво почало проникати через діяльність місцевої шляхти та культурних еліт, які підтримували театральні традиції. У XVIII столітті Познань, як важливий економічний і культурний осередок Великопольщі, стала осередком театрального життя. Втім, оперні вистави спочатку мали епізодичний характер і залежали від гастролей іноземних труп.
У цей період Познань перебувала під впливом Речі Посполитої, а згодом, після поділів Польщі, під владою Пруссії. Це впливало на репертуар, який часто включав німецькі та італійські опери. Однак місцева знать прагнула розвивати польську культуру, що стало основою для майбутнього розквіту національного оперного мистецтва.
XIX століття: становлення Познанської опери
Ключовим моментом у розвитку опери у Познані стало XIX століття, коли у місті було засновано Великий театр (Teatr Wielki), який згодом отримав ім’я Станіслава Монюшка, видатного польського композитора, якого вважають батьком польської національної опери. Будівля Великого театру була відкрита у 1910 році. Вона стала символом культурного відродження Познані та центром оперного мистецтва у регіоні. Проте ще до його відкриття у місті працювали театральні сцени, де ставилися оперні вистави.
У XIX столітті польська опера переживала період національного відродження, що було особливо важливим у контексті втрати державності. Станіслав Монюшко створив опери, які поєднували польський фольклор з європейськими оперними традиціями. Його твори, такі як «Галька» (1848) і «Страшний двір» (1865), стали основою польської оперної школи та часто виконувалися у Познані. Це своєю чергою сприяло формуванню національної ідентичності. У Познані «Галька» стала однією з перших опер, що здобула популярність серед місцевої публіки, адже її сюжет, заснований на польському побуті, резонував з прагненнями поляків до культурної самобутності.
У цей період у Познані також працювали місцеві музиканти та диригенти, які адаптували європейські опери до місцевих умов. Наприклад, у другій половині XIX століття в місті гастролювали італійські оперні трупи, які виконували твори Верді, Россіні та Доніцетті, що сприяло популяризації оперного жанру серед познанської публіки. Водночас польські композитори, натхненні Монюшком, почали створювати власні твори, які поєднували національні мотиви з класичними оперними формами.
Великий театр у Познані: центр оперного мистецтва
Відкриття Великого театру у 1910 році стало поворотною подією в історії опери у Познані. Цей театр, спроектований архітектором Максом Літтманном у стилі неокласицизму, став однією з найпрестижніших сцен Польщі. Його архітектура з розкішним інтер’єром і чудовою акустикою створила ідеальні умови для оперних вистав. З перших років існування театр став осередком виконання як польських, так і європейських опер.
У репертуарі Великого театру домінували твори Монюшка, але також ставилися опери Вагнера, Верді, Пуччіні та Моцарта. Познанська опера здобула репутацію завдяки високому рівню виконання, залучаючи талановитих співаків, диригентів і режисерів. У міжвоєнний період (1918–1939) театр активно розвивався, попри політичні та економічні виклики. У цей час у Познані працювали видатні музиканти, такі як диригент Зигмунт Лятошинський, який сприяв популяризації польської музики.
XX століття: виклики та відродження
XX століття принесло Познанській опері як періоди розквіту, так і серйозні випробування. Під час Другої світової війни діяльність театру була припинена, а сама будівля зазнала пошкоджень. Після війни, у повоєнній Польщі, Великий театр було відновлено. Саме тоді він став важливим центром культурного життя у соціалістичній Польщі. У 1945 році театр відновив свою діяльність, а його репертуар поповнився новими постановками, які відображали як класичні традиції, так і сучасні тенденції.
У другій половині XX століття Познанська опера стала майданчиком для експериментів. У 1970-х роках театр почав ставити сучасні опери польських композиторів, таких як Кшиштоф Пендерецький, чиї авангардні твори, зокрема «Дияволи з Лудуна» (1969), викликали значний резонанс. Водночас театр залишався вірним класичному репертуару, виконуючи твори Моцарта, Верді, Вагнера та Пуччіні.
Важливою подією стало святкування 100-річчя Великого театру у 2010 році, коли було організовано низку гучних постановок, зокрема нову версію «Гальки» Монюшка. Ця подія підкреслила значення театру як хранителя польських оперних традицій.
Сучасність: познанська опера у XXI столітті
Сьогодні Познанська опера (Teatr Wielki im. Stanisława Moniuszki) залишається одним з провідних оперних театрів Польщі. Її репертуар поєднує класичні твори з сучасними постановками, залучаючи як місцевих, так і міжнародних артистів. Театр активно співпрацює з європейськими оперними домами, беручи участь у міжнародних фестивалях і гастролях. У 2020-х роках Познанська опера презентувала свої постановки у Німеччині, Італії та інших країнах, що сприяло популяризації польської опери за кордоном.
Сучасні постановки у Познані часто експериментують з режисурою та сценографією, пропонуючи нове прочитання класичних творів. Наприклад, постановки опер Моцарта, таких як «Чарівна флейта», отримують сучасне візуальне оформлення, що приваблює молодшу аудиторію. Водночас театр продовжує виконувати твори Монюшка, які залишаються основою його репертуару.
Познанська опера також відома своєю освітньою діяльністю. Театр проводить майстер-класи, лекції та дитячі оперні програми, спрямовані на популяризацію жанру серед молоді. Такі ініціативи, як «Opera dla Dzieci» (Опера для дітей), допомагають залучати нове покоління слухачів.
Познанська опера посідає особливе місце в європейському оперному ландшафті завдяки своїй історії та сучасній діяльності. Вона не лише зберігає польські оперні традиції, а й активно інтегрується у міжнародний культурний простір. Театр співпрацює з відомими диригентами, режисерами та співаками, що дозволяє йому залишатися конкурентоспроможним на європейській сцені.
Познань також відома своїми оперними фестивалями, як-от фестиваль Монюшка, який привертає увагу до польської оперної спадщини. Ці події сприяють обміну досвідом між польськими та зарубіжними артистами, а також популяризують оперне мистецтво серед широкої аудиторії.
