Після Другої світової війни, серед руїн і хаосу, у Познані з’явився центр культури та творчості. У березні 1945 року Халіна Любич, актриса і прихильниця дитячого театру, взяла на себе ініціативу заснувати те, що згодом стало Театром анімації. За час створення репертуару та постановок визначили цільову аудиторію, а саме діти та молодь, пише сайт poznan-trend.eu.
Народження Познанського театру ляльок
Витоки Театру анімації можна простежити у березні 1945 року, коли Халіна Любич, актриса, захоплена дитячим театром, заснувала Познанський театр маріонеток. Це нове підприємство мало на меті забезпечити мистецькі враження для дітей та молоді Познані, особливо у складний період окупації.
Під керівництвом Любича театр відкрив свої двері за адресою: вул. Св. Марціна, 8, де 17 квітня 1945 року відбулася прем’єра вистави “Лісовий співець” Генрика Жуховського. Це стало початком історичного етапу розвитку театру, під час якого зміцнився його репертуар, мистецькі цілі та визначилася його основна аудиторія – діти та молодь.
Новий мистецький напрям: 1954-1960
У 1954-1960 роках під керівництвом Йоанни Пекарської відбулися значні зміни у мистецькому спрямуванні театру. Співпрацюючи з Іреною Пікель та Яніною Моравською, Пекарська переосмислила характер театру як лялькової сцени. У цей період до репертуару театру було включено польських класиків, таких як Міцкевич, Лесьмян, Гальчинський та Шиллер, а також сформовано чітку програмну лінію.
Присутність театру на національних та міжнародних лялькових фестивалях, зокрема у Празі та Ліберці, підкреслила його чимраз більший вплив на лялькову сцену.
Золота доба творчості: 1960-1980
1960-ті роки стали золотою добою для Театру анімації під керівництвом Леокадії Серафинович. Серафинович прагнула спровокувати молоду аудиторію до сприйняття мистецького досвіду через жести та ситуації, а не лише через слова. Театр став центром творчих пошуків, зосереджуючись на сутності лялькового театру та сучасній сценічній мові.
Репертуар розширився користуючись творами відомих письменників, сучасних п’єс, польської драматургії та зарубіжних постановок. Започаткувавши концепцію лялькової опери та запровадивши у 1964 році Konfrontacje – огляд сучасних польських лялькових вистав, театр розширив межі лялькового театру та візуальної оповіді.
Зміна стилів і програм: 1980-1989
1980-ті роки принесли зміни у мистецькому керівництві, програмному розмаїтті та стилістичних пошуках. У репертуарі театру з’явилися класичні казки, художні та музичні майстер-класи, а також дебюти сучасної драматургії, що задовольняло широкий спектр смаків та інтересів.
Формування театру анімації: 1989-2014
У 1989 році Януш Риль-Крістіановський обійняв посаду художнього керівника, і театр офіційно став Театром анімації. Цей період став свідком становлення унікальної естетики, що характеризується оригінальністю. Театр залишився вірним своєму корінню в казці та еволюціонував разом із мінливим світом.
Високі нагороди на престижних фестивалях та премії підкреслили мистецьку досконалість Театру анімації. Він продовжує надавати пріоритет дітям і підліткам як своїй основній аудиторії, формуючи у них художню чутливість і причетність до європейської культури.
Перехід і спадкоємність: 2014-2017
Марек Вашкель, театральний історик, критик і педагог, очолював Театр анімації з 2014 по 2017 рік, сприяючи збереженню його творчої спадщини та культурної значущості.
2017 – теперішній час: нова ера
З вересня 2017 року Театр анімації очолює доктор Пьотр Клімек. Маючи музичну та педагогічну освіту, д-р Клімек продовжує традицію інновацій театру, гарантуючи, що він залишається цікавим та яскравим культурним місцем.
