Так хочеться часом відволіктися від сірих буднів і нудної рутини, відвідавши якесь громадське місце, де приємно буде провести час на самоті або з компанією.
Познань має безліч місць для розваг та відпочинку, а конкуренція між ними, так і змушує вигадувати новинки та дивувати гостей. Однак, вічна класика не потребує реклами, що заманює або привертання уваги – її люблять не за це.
Познанська філармонія, якраз таки, належить до таких місць, які не вимагають багатослівності: люди або люблять цю історію, або ні. Для тих, хто вважає подібний відпочинок доречним та улюбленим, обов’язково слід відвідати Познанську філармонію, історія якої довга і непроста, пише poznan-trend.eu.
Спочатку оркестр, потім філармонія
Ця історія зародилася на початку 20 століття, коли місцеві жителі, вкрай захоплені концертами, вуличними заходами та музикою, вирішили створити свою “Познанську філармонію”. Вже 1919 року було засновано польську оперу зі своїм оркестром. Виступали артисти в оперному залі: хоч люди й ходили до нього натовпами, оркестр повністю залежав від залу, його розкладу та схвалення. Проте, вони мали велику перевагу – їх дуже полюбили місцеві жителі.
Тадеуш Шеліговський та його внесок у філармонію
У 1930 роки у місті погрожували ліквідувати всі оперні театри, що було справжньою катастрофою для познанців.
Якийсь гурт музикантів, який влаштовував симфонічні концерти в місті на основі оперного оркестру, вирішив діяти, поки не пізно. Одним із таких людей, які не сиділи на місці, був Тадеуш Шеліговський. Маючи зв’язки у музичній сфері, він надіслав листа президентові, сподіваючись на диво. І ось, вже у жовтні 1931 року познанці побачили концерт від Симфонічного оркестру Познані (багато хто все ще називав їх “Познанська філармонія”).
Сам Тадеуш Шеліговський, родом з України, міста Львів. Здобувши гідну освіту, побувавши в багатьох містах та країнах, він приїжджає до Познані. Завдяки йому була відкрита філармонія (1947 року), де він став першим директором, а також, філармонія названа на його честь. Крім цього, Тадеуш ще й працював у Познанській школі музики та був головою Спілки польських композиторів. Він прожив у Познані близько 25 років, займаючись музичною діяльністю аж до смерті (помер у Познані).
Післявоєнні роки принесли успіх
Під час Другої світової війни всі сфери діяльності, в тому числі музична, призупинили свою роботу.
Після закінчення війни, Познанська філармонія мала можливість тішити своїх шанувальників. Але, для початку, слід було зібрати найкращу команду музикантів. Людей не вистачало, тому у місті було оголошено конкурс. За допомогою конкурсу, команда знайшла трубача, скрипаля, піаніста, кларнетиста, флейтиста та контрабасиста. Таким чином, було зібрано ідеальний оперний оркестр.
Вже 10 листопада 1947 року відбувся перший концерт у філармонії. Оперний оркестр при філармонії став популярним не лише у Познані, а й в інших містах Польщі та навіть за межами країни. 1949 року відбувся Післявоєнний музичний конкурс у Варшаві, де взяв участь і познанський оркестр.
І нехай, склад оркестру періодично змінювався, це не завадило оркестру досягти успіху та слави. Він виступав на сценах різних міст Європи, брав участь у великій кількості фестивалів, але улюбленим місцем все одно залишалася філармонія в Познані. Ансамбль записував балетну, симфонічну та оперну музику для радіо та телебачення.
У структуру філармонії входять також Хор хлопчиків “Познанські солов’ї” та Рух юних меломанів “Pro Sinfonika” – розповідає “Wieniawski”.
Концертний зал знаходиться в університеті Адама Міцкевича, бо саме у ньому найкраща акустика у місті.